Субота, 19.08.2017, 06:33
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Статті про бджолопродукти, бджільництво | Реєстрація | Вхід
0669755783 
Ігор Володимирович

МЕНЮ САЙТУ
ФОРМА ВХОДУ
КАТЕГОРІЇ РОЗДІЛУ
Продукти бджільництва [37]
Лікування продуктами бджільництва [9]
Народні традиції [1]
Рецепти [1]
КРАЩА ПРОПОЗИЦІЯ ДНЯ

Супозиторії для лікування простатиту, геморою та жіночих хвороб 
80 грн./упаковка


Віск 


Високоякісний, жовтий, очищений віск з забрусу
 90 грн./упаковка 300 г.
ПОШУК НА САЙТІ
МИ РЕАЛІЗУЄМО

 

КОНТАКТИ

НАШІ САЙТИ

 



 


СТАТИСТИКА САЙТУ


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

МЕДОВА

ПОЛТАВЩИНА

Головна » Статті » Продукти бджільництва

Хімічний склад прополісу

ВСТУП

Прополіс – дуже цінний і унікальний продукт бджільництва. Це речовина, яку виробляють бджоли з смолистих речовин бруньок рослин, квіткового пилку та додаванням секретів своїх залоз. Комахи використовують його для дезінфекції свого гнізда та щільників, заклеюють ним отвори у вулику, полірують поверхню його стінок. Без цієї речовини існування бджолиної сім’ї неможливе – вона гине через деякий час від хвороб.
Цей цілющий продукт давно використовувався людиною для лікування, бальзамування тіл, виготовлення лаку та інших потреб. Відомі десятки корисних властивостей цього природнього бальзаму. Але найважливіша з них – бактерицидна. Вона забезпечує стерильність гнізда бджіл. Цих дивовижних комах вважають найчистішими представниками тваринного світу на планеті Земля.
Цю властивість прополісу й використовують сьогодні для лікування багатьох недуг людини. Склад цього продукту бджільництва вивчався багатьма науковцями, але до цього часу остаточно не доведено джерел походження деяких сполук прополісу.
Особливо цікавими для вивчення є хімічні сполуки, які визначають його бактерицидні властивості та забезпечують лікувальний ефект. Ці властивості деяких сполук з успіхом можна використовувати не тільки для лікування запальних процесів в організмі людини, але й для створення «природних холодильників», покриваючи розчином прополісу продукти харчування. Ці речовини знезаражують поверхню продуктів, захищаючи їх від гниття.
Що це за сполуки та які їх властивості? Скільки ще корисних речовин містить прополіс? Які способи його застосування? На ці та інші питання автор намагався знайти відповідь під час дослідження цього унікального продукту природи.


Розділ 1. Прополіс – унікальний продукт природи.

Продукти, які ми отримуємо від бджіл, дуже різноманітні за походженням, складом, властивостями і значенням для людей. Серед пасічної продукції на першому місці і за обсягом виробництва, і за попитом серед населення займає мед. Але не менш важливе значення в раціональному харчуванні, профілактиці і лікуванні захворювань мають й інші продукти бджільництва.
Одним з додаткових продуктів бджолиного гнізда є прополіс. Ця речовина використовується людиною з прадавніх часів. Історичні джерела свідчать, що ще у Древньому Єгипті він широко використовувався жрецями як лікувальний засіб, а знання про його бактеріцидні властивості стали основою для його широкого використання для лікування інфекційних захворювань та гнійних ран. Прополіс був також одним із компонентів, що використовувався для бальзамування мумій. Таємницею пролісу цікавився Аристотель, про нього містяться широкі відомості у працях Абу Алі Ібн Сіна, Галена і Варрона. Про прополіс, як важливий природний лікувальний засіб, можна прочитати в багатьох стародавніх лікарських трактатах. Навіть відомий італійський майстер скрипок Страдіварі основою для лаку, яким покривав свої інструменти використовував розчин прополісу.
В давнину прополіс нарівні з медом і воском був предметом широкої торгівлі і ціна його була набагато вищою порівняно з іншими продуктами бджільництва.
З аптечної практики прополіс зовсім зник до кінця XVІІІ століття. Через певний час його знову ввели в медицину як засіб для лікування ран, мозолів і злоякісних новоутворень. Впродовж XІХ ст прополіс мав широке застосування. Поява у ХХ ст нових ефективних хімічних антимікробних засобів сприяла тому, що прополіс був незаслужено забутий. Тільки в другій половині ХХ ст зріс інтерес до продуктів бджільництва, і прополісу зокрема. Нині термін "прополіс” ми чуємо щодня завдяки численним рекламам зубних паст, кремів, бальзамів та інших косметичних засобів з його додаванням. Щорічно зростає потреба в прополісі для медицини, промисловості – при виготовленні водостійких і декоративних фарб для дерева (музичні інструменти, меблі, посуд, скриньки, тара для харчових продуктів) і металу (інструмент, покрівля). Тому попит на прополіс щорічно зростає, а збільшення обсягів його виробництва сприяє підвищенню прибутковості пасік.
Термін "прополіс” є загальновживаним, хоча в деяких мовах існують синоніми (наприклад, бджолиний клей, уза, смолка та ін.). Назва прополісу складається з двох термінів: латинського "про” – перед, попереду і грецького "поліс” – місто, фортеця. У латинській мові існує близьке споріднене слово, що означає "гладити, шліфувати”. Деякі вчені вважають, що прополіс походить від грецького "прополісу”, що означає "зашпаровувати, замащувати, заклеювати”. Зважаючи на те, що у вулику прополіс використовується як ремонтно-будівельний матеріал, а також для бальзамування, перераховані визначення не суперечать одне одному, а доповнюють і розширюють значення терміну [3].
Джерелом прополісу є смолисті речовини різних рослин, які бджоли збирають з бруньок, молодих гілок і листя тополі, берези, верби, осики, сосни, ялини, каштана, вільхи, а також деяких трав.
Збиранням прополісу займається невелика частина комах бджолиної сім’ї віком старше 15 діб. Бджоли захоплюють смолисті речовини щелепами і витягують їх у вигляді нитки доти, поки не порветься. Потім кігтиками ніжок бджола знімає грудочку смоли з щелеп і поміщає її в пилкові мішечки. Під час збору бджола змішує смолисті речовини із секретом верхньощелепних залоз. Збір прополісу продовжується довго і бджоли-збирачки часто переривають цей процес та повертаються в гніздо, щоб підживитись. У вулику бджола не звільняється від прополісу сама, а доручає цю роботу вуликовим бджолам, очікуючи їх іноді дуже довго (від однієї години до двох днів). Після збору прополісу бджоли-збирачки займаються вуликовою роботою і дуже рідко підключаються до збору нектару. Одна збирачка при однократному взятку доставляє у вулик близько 10 мг бджолиного клею. У звичайних умовах від бджолиної сім’ї за сезон можна зібрати в середньому 80-120 г прополісу [3].
Головний період відкладання прополісу у гніздах бджіл відбувається наприкінці літа і восени, дуже рідко - навесні. Бджоли замащують прополісом щілини, згладжують нерівності у вулику, полірують стінки комірок стільників, використовують його для кріплення вертикальних стільників до основи стельової дощечки, захисту житла від холоду і спеки (додаток А). Коли у вулик проникають інші комахи, слимаки, ящірки, миші, жаби, бджоли зажалюють їх, покриваючи потім шаром прополісу і воску. Замуровані у вулику трупи перетворюються в мумії і ніколи не розкладаються.
Встановлено, що для різної мети бджоли використовують прополіс неоднакової якості (складу). Так, для покриття внутрішньої поверхні комірок використовується особливий бальзамічний прополіс, а для замащення отворів у вулику, покриття стелин і рамок – липкий прополіс з домішкою воску, пилку та різних речовин, включаючи сміття вулика.
Прополіс є ефективним бактерицидним засобом і оберігає бджолину сім’ю від вірусів, грибків та бактерій, сприяє збереженню постійного здорового мікроклімату у вулику, стримує руйнування стінок житла. Встановлено, що на тілі бджіл, які постійно контактують з прополісом, не живуть патогенні мікроорганізми. Тому бджіл відносять до найчистіших комах.
Технологія одержання прополісу основана на інстинкті бджіл замащувати прополісом щілини. У бджолиному гнізді прополіс розміщений нерівномірно. Місцями його найбільшого скупчення є: вуликова стелина (яка виконує роль стелі), верхні бруски рамок і льоток. Бджолярі використовують відповідні пристосування в цих місцях для збільшення збору товарного прополісу. Встановлено, що сумарна кількість цього цінного продукту у вулику складає приблизно 150-200 г. Без шкоди для бджолиної сім’ї можна щорічно відбирати до 80 г товарного прополісу, якщо ж застосувати стимулювання бджіл до прополісування, збір прополісу можна значно збільшити.
У результаті проведених дослідів з рамкою-решіткою, поміщеною в гнізді, над і під гніздом бджолиної сім’ї, було встановлено, що в щілини менших розмірів (від 0,1 до 2,5 мм) бджоли відкладають прополіс, щілини великих розмірів (від 3,5 до 10 мм) замащують, як правило, воском, а іноді сумішшю воску з прополісом. Встановлено оптимальні розміри рамки-решітки для збору прополісу в бджолиних сім’ях: ширина щілини – від 1 до 3 мм, довжина – 420 і глибина – до 4 мм. Доцільно застосовувати рамку-решітку тільки над гніздом. Останнім часом широко використовують пластикові рамки-решітки, з яких прополіс легко вилучається після охолодження, а товарний продукт одержують чистіший (без домішки деревних друзок).
З зібраного прополісу видаляються шматочки деревини, воску, залишки мертвих бджіл, вибираючи їх вручну, або просіваючи через сита. У готовому для реалізації прополісі допускається не більше 20 % домішок.
Очищений прополіс скачують у грудки по 50-100 г, загортають в пергаментний папір, а подрібнений у вигляді крихт – в пакети з парафінованого паперу. Прополіс містить леткі і нестійкі до нагрівання та кисню повітря сполуки, тому очищати його від механічних домішок хімічно або термічно, а також обробляти для цього водою при підвищеній температурі не можна.

Розділ 2. Властивості та склад прополісу.

2.1. Фізичні властивості.

За зовнішнім виглядом прополіс являє собою аморфну смолисту масу, або крихку, неоднорідну за структурою.
Колір прополісу залежить від виду рослин, які відвідували бджоли: якщо він заготовлений у хвойному лісі, то буває темно-зеленого або темно-бурого кольору, якщо в листяному – жовто-сірого або коричневого (додаток Б). Прополіс зі степової зони найчастіше коричневий; з лісостепової – темно-зелений або зеленуватий. Зібраний в Україні, він має, як правило, темно-зелений, коричневий або бурий колір. Можна зустріти прополіс, який майже позбавлений запаху, але в більшості випадків він видає специфічний гострий аромат, що нагадує певною мірою запах меду і воску, тополиних і березових бруньок, ваніліну [2].
Смак прополісу гіркий, пекучий, в’язкий. При горінні видає типовий запах ладану.
Консистенція прополісу залежить від температури, причому з часом вона змінюється. Нижче 15 град. С прополіс – тверда, крихка речовина; при вищій температурі, особливо понад 30 град. С, він стає пластичним, м’яким. У свіжозібраному стані він липкий, клейкий; згодом під дією сонячних променів твердне і стає крихким. При нагріванні прополіс поступово розм’якшується. У текучий стан переходить звичайно при 64-69 град. С (без чіткої температурної межі) [3].
Густина прополісу залежно від вмісту в ньому воску коливається від 1,112 до 1,136 г/см3, отже він важчий води. Розчинниками бджолиного клею можуть бути етиловий і метиловий спирти, бензин, скипидар, ефір, ацетон. Екстрагується в рослинних і тваринних жирах (при температурі 80-100°) і деяких рідинах, гірше - у воді, молоці, вазеліні. Порівняно з воском чистий, без домішок прополіс характеризується значно вищими показниками кислотного, ефірного числа, і числа омилення.
З часом прополіс може набувати темнішого і навіть чорного забарвлення, стає крихким і поступово втрачає свої якості.
При правильному зберіганні прополіс не втрачає властивостей тривалий час, однак найбільш вираженою бактерицидною дією володіє свіжозібраний прополіс. За даними науковців при температурі 20 град. С кислотне і йодне числа прополісу не змінюються до семи років, а відновна здатність і протимікробні його властивості – 3 роки.
Зберігають прополіс у темному сухому прохолодному місці, захищеному від дії прямого сонячного проміння, краще в герметично закритому посуді (наприклад, у банках з темного скла) при температурі не вище 25 град. С. Закупорений у такий спосіб прополіс не втрачає своїх властивостей до 10 років.


2.2. Хімічний склад.

У складі прополісу знайдено близько 50 різноманітних сполук:
- рослинні смоли, що складаються з органічних кислот у вигляді суміші (55 %);
- бальзами, які містять дубильні речовини (8 %), ефірні олії (8 %), ароматичні альдегіди, фенолокислоти;
- віск (22 %);
- квітковий пилок (5-11 %);
- механічні домішки;
- зольні елементи (кальцій, калій, марганець, цинк, алюміній, натрій, фосфор, залізо, магній, мідь, кобальт, ванадій, кремній, стронцій);
- вітаміни (тіамін, рибофлавін, нікотинова та аскорбінова кислоти, провітамін А) [3].
Небагато міститься в прополісі азотистих речовин — білків, амідів, амінів, амінокислот. Загальна кількість азоту не перевищує 0,7 %. В його складі є такі аминокислоти, як аспарагінова, глутамінова, триптофан, фенілаланін, лейцин, цистин, метіонін, валін, серин, глікокол, гістидин, аргінін, пролін, тирозин, треонін, аланін, лізин [6].
Обов’язковими складовими прополісу є флавоноїди (їх виявлено 19) і секрет верхньощелепних залоз бджіл, до складу якого входить 10-окси-2-деценова кислота (2-8%), яка забезпечує його антиокислювальні властивості та ацетоксибетулінол. Враховуючи відносно високий вміст фенольних сполук, до яких належать флавоноїди і фенолокислоти (до 25 %), академіком О.І. Тихоновим у 1977 р. була висунута гіпотеза, а потім і доведено, що саме цей клас хімічних сполук визначає спрямованість лікувальних і бактерицидних властивостей прополісу. Серед компонентів, виявлених хроматоспектроскопією у складі прополісу містяться флавони (хризин, тектохризин, лютеолін, апігенін та ін.), флавоноли (кверцетин, кемпферол, галангін, ізіальпінин, рамоцитрин), флавонони (піноцембірин, піностробін та ін.), фенолокислоти (транс-кофейна, транс-кумарова, транс-ферулова, корицева, ванілінова та ін.). Встановлено також наявність терпеноїдів, а-ацетоксибетуленола, бісаболола и ароматичного альдегіду ізованілину (4-окси-З-метоксибензальдегід). Міститься у ньому і бензойна кислота, яка має здатність затримувати ріст і розвиток мікроорганізмів. Виділені також складні ефіри вказаних вище кислот з коніфериловим, корицевим та іншими спиртами [6].
Зібрані бджолами речовини органічного і неорганічного характеру є тільки вихідною сировиною, яку вони перетворюють у біологічно активний комплекс сполук хімічного складу і біологічної дії. Він є одним з найнеобхідніших засобів, що забезпечують нормальне функціонування бджолиної сім’ї.

2.3. Біологічні властивості.

Біологічні властивості прополісу обумовлені унікальним комплексом хімічних сполук, що входять до його складу, перш за все фенольних сполук – флавоноїдів та фенолкислот.
Найширше вивчена антимікробна дія прополісу, дослідження якої розпочалися в 50-ті роки минулого століття. Підставою для цього слугував той факт, що на маленькій площі вулика знаходиться до 60 тис особин, зберігаються продукти, що можуть бути поживним середовищем для мікроорганізмів, підтримується стала температура, оптимальна для розвитку багатьох бактерій, але і вулик, і продукти, які у ньому зберігаються, стерильні. Цьому сприяє антибіотичний ефект прополісу. Хімічний аналіз показав, що домішки прополісу присутні в усіх продуктах бджолиного гнізда, вкривають стільники; ця речовина захищає бджіл від хвороб і сприяє збереженню всього, що присутнє в гнізді.
Прополіс – це універсальний природний антибіотик (у перекладі з латинської: анти – проти, біос – життя). Хімічна формула антибіотика справді націлена проти життя. Її завдання – знищити все, що рухається, а все живе зробити неживим. Він є потужним антибактеріальним засобом, має аналгетичні властивості, а завдяки вмісту ряду флавоноїдів є потужним засобом стимуляції репаративних процесів. Кроме цього, фенолокислоти виявляють в’яжучу дію, яка сприяє заживленню ран та виразок.

Розділ 3. Дослідження сполук прополісу, які визначають його
бактерицидні властивості.

Як зазначалося вище, основну частину сполук, що утворюють прополіс, складають сполуки флавоноїдної та терпенової природи. У значній кількості містяться рослинні смоли і бальзами, ефірні олії, віск, бензойна кислота, вітаміни та мікроелементи. Але основні бактерицидні властивості прополісу визначають сполуки ряду флавоноїдів, які містяться у ньому.
 Флавоноїдами називається група природних сполук — похідних 2-фенилбензо-2-пірона. Свою назву вони одержали від латинського слова «flavus» (жовтий), тому що перші виділені з рослин флавоноїди мали жовте забарвлення. Флавоноїди — безбарвні, або забарвленні (жовті, або жовтогарячі) кристалічні речовини. Їх поділяють на підгрупи:
• Флавоноли.
• Флавони.
• Флавонони.
• Ізофлавони.
• Катехіни.
• Антоцианідіни.
• Калкони.
Флавоноїди – хімічні сполуки, , що зазвичай містяться в рослинах. Вони виконують безліч різноманітних функцій. Їхня дія включає: надання кольору квітам (жовтого, або червоного), а також захист клітин від мікроорганізмів. Широке розповсюдження флавоноїдів та їхній низький рівень токсичності у порівнянні з іншими активними складовими частинами рослин, дає можливість тваринам та людині безпечно для здоров’я вживати їх в значній кількості.
 Такі кислоти, як ферулова R1=OCH3, R2=H, кофейна R1=ОН, R2=H , бензойна С6Н5СООН та інші сполуки, які містяться у прополісі у значній кількості, відносять до біологічно-активних речовин [2]. Вони проявляють виражені антисептичні, антибактеріальні та фунгіцидні властивості. Ферулова кислота (3-метокси-4-гідроксикорицева кислота) пригнічує ріст як грампозитивних, так і грамнегативних бактерій, крім прополісу міститься у значних кількостях у часнику та інших рослинах. 
Ненасичена жирна кислота — 10-окси-2-деценова, яка міститься в прополісі, та надходить до нього з секретом мандибулярних (верхньощелепних) залоз рабочих бджіл, проявляє антиокислювальні властивості, які якісно доповнюють бактерицидну дію флавоноїдів.
Прополіс запобігає розвитку гнилісної мікрофлори на різноманітних субстратах. Згубно діє прополіс на стафілококи, стрептококи, збудника дифтерії, туберкульозу, кишкову паличку, ентерококи. Різні види мікроорганізмів проявляють різну чутливість до прополісу. Дослідники довели, що на пластинках із нативного прополісу гинули: стафілококи — через 0,5-6 годин, сальмонели — 1-6 годин, ешерихії — 2-6 годин.
Для дослідження бактерицидних властивостей прополісу було взято два шматочки твердого сиру та два шматочки пшеничного хліба. Кожен шматочок помістили у чашки Петрі. Поверхню одного шматочку сиру та хліба зволожили водою (додаток В), а інші – водною суспензією спиртового розчину прополісу. Чашки Петрі у яких були шматочки сиру та хліба змащені розчином прополісу відповідно підписали (додаток Г). Закриті чашки помістили у затінене місце при кімнатній температурі на 7 днів. Через тиждень у чашках де шматочки сиру та хліба не оброблялись прополісом з’явилась цвіль (додаток Д). Шматочки продуктів харчування, які були оброблені розчином прополісу майже не зазнали пошкодження цвілевими грибами (додаток Е).
Отже на прикладі простого досліду було доведено бактерицидний та фунгіцидний вплив сполук прополісу на поверхню продуктів харчування.

Розділ 4. Застосування прополісу для лікування.

Розмаїтість цілющих властивостей, наявність сировини, простота виготовлення препаратів, їхня нешкідливість обумовили інтерес до прополісу дослідників і практичних фахівців медицини. Сам перелік наведених захворювань різних систем і органів, при яких із позитивними результатами застосовуються препарати прополісу, переконує в мудрості народної медицини, яка завжди справедливо ставила прополіс на гідне місце серед засобів боротьби із хворобами як інфекційного, так і неінфекційного походження. Однією з переваг прополісової сировини є її екологічна чистота. До того ж прополіс і прополісовмісні препарати добре зберігаються протягом від одного до трьох років і більше в звичайних умовах. Цей продукт бджолиної сім’ї використовують для лікування як в чистому вигляді, так і у вигляді спиртових розчинів, емульсій, мазей тощо.
Прополіс здавна застосовувався як могутній знеболюючий засіб. Анестезуюча сила 0,25 % -ного розчину прополісу перевершує дію кокаїну й новокаїну. Анестезуючу дію забезпечують ефірні олії прополісу. За свідченнями лікарів-хірургів 0,25 % -ний розчин ефірної олії прополісу викликає повну анестезію протягом 12,5 хвилин.
Антимікробні властивості прополісу давно відомі. Він пагубно діє на збудників туберкульозу, сальмонельозу, тифів, грампозитивну флору, а також на найпростіших (трихомонади і грибки). Запобігає розвитку запальних захворювань за рахунок протизапального, бактерицидного і противірусного ефекту. Флавоноїди зміцнюють капілярну стінку і є антиагрегантами. Установлено, що прополіс стимулює трофічні і регенеративні функції організму, зміцнює імунну систему за рахунок підвищення фагоцитозу. Крім того, що дуже важливо, цей унікальний продукт підтримує специфічний імунітет, підвищуючи рівень гамма-глобулінів.
За рахунок зниження рівня холестеролу і холестерину визначені складового прополісу сприяють профілактиці атеросклерозу судин, що відіграє вирішальну роль у запобіганні хвороб серця, інсультів і інших серцево-судинних захворювань.
Відіграє істотну роль у протипухлинному ефекті, придушуючи ріст ракових клітин, є могутнім радіопротектором (захищає від радіації).
Стимулює регенерацію тканин, що веде до зм'якшення розвитку шрамів після опіків, швидкому зрощуванню переломів.
Деякі науковці описують дію прополісу як аналога „ессенціале" (гепатопротектор), що виявляється в стабілізації клітинних мембран, поліпшенні співвідношення білкових фракцій крові людини.
Бере участь у регуляції ендокринної системи, зокрема, встановлено його вплив на кору наднирників і гіпофіз, що сприяє виділенню власних гормонів.
Бере участь у регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту (ШКТ), нормаліз ує секрецію жовчі, сприяє загоєнню виразок ШКТ, знижує рівень холестерину і позитивно впливає на моторику кишечника [4].
У прополісі містяться Калій, Кальцій, Фосфор, Натрій, Магній, Сульфур, Хлор, Алюміній, Ванадій, Ферум, Манган, Цинк, Купрум, Силіцій, Селен, Цирконій, Гідраргірум, Флуор, Кобальт і інші зольні елементи у сприятливому для організму людини співвідношенні. Всі мінеральні речовини прополісу активізують діяльність біологічних центрів організму, забезпечують їх ритмічне функціонування. Наприклад, Цинк, Манган і Купрум сприяють процесам зростання, розвитку і розмноження, виконують помітні функції в кровотворенні (спільно з Кобальтом), регулюють обмін речовин, роблять позитивний вплив на функції статевих залоз. Крім того, Цинк володіє здатністю збільшувати тривалість дії гормону підшлункової залози - інсуліну; він підвищує також гостроту зору [5].
Отже фармакологічна дія прополісу слідуюча:
• протизапальне;
• протирадіаційне;
• противірусне;
• протигрибкове;
• знеболююче;
• ранозагоювальне;
• загальнозміцнююче;
• покращує функцію травлення;
• надає гепатозахисну дію;
• денсенсибілізуюче;
• знімає судинний спазм;
• знімає астенічні стани;
• знижує артеріальний тиск;
• сприяє очищенню організму;
• пригнічує патологічні (ракові) клітини;
• стимулює кровотворення;
• зменшує крихкість капілярів;
• антиоксидантне (протидіє окисленню внутріклітинних жирів, що важливе в профілактиці процесів старіння, онкологічних і інших захворювань);
Народні цілителі, лікарі-апітерапевти рекомендують прополіс при:
• захворюваннях слизистої оболонки порожнини рота, ясен, зубів;
• пораненнях очей, їх опіках, виразці рогівки, кон'юнктивітах;
• фурункулах слухового ходу, запаленнях середнього вуха, глухоті;
• запаленнях гайморових і інших додаткових пазух носа, ринітах;
• хронічних тонзілітах, фарингітах;
• гострих і хронічних бронхітах, запаленні легенів, бронхіальній астмі;
• вірусних інфекціях, головних болях, мігрені;
• хронічних гастритах, виразці шлунку і дванадцятипалої кишки;
• жовчно-кам'яній хворобі, хронічних гепатитах, холециститах;
• захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок;
• доброякісних і злоякісних пухлинах;
• невриті, невралгіях, енцефалопатії;
• порушеннях обміну речовин;
• важкозагоюваних ранах, виразках;
• гіпертонії, стенокардії;
• гіперфункції щитоподібної залози;
• простудних захворюваннях і грипі;
• тріщинах шкіри рук і ніг;
• передчасному старінні шкіри;
• жовчно-кам'яній хворобі, хронічних гепатитах, холециститах;
• захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок;
• доброякісних і злоякісних пухлинах;
• невриті, невралгіях, енцефалопатії;
• порушеннях обміну речовин;
• тяжкозагоюючих ранах, виразках;
• гіпертонії, стенокардії;
• гіперфункції щитовидної залози;
• простудних захворюваннях і грипі;
• тріщинах шкіри рук і ніг;
• передчасному старінні шкіри;
• туберкульозі легенів, бронхів і лімфатичних вузлів, нирок;
• радикуліті, плекситі;
• бурситі, артриті;
• захворюваннях суглобів;
• тріхофітії і псоріазі;
при місцевому знеболенні;
• для очищення організму;
• схильності до тромбозів;
• астенічних станах;
• кератитах, катаракті;
• обмороженнях, опіках;
• променевих ураженнях;
• зниженні імунітету;[5]
Незважаючи на численні повідомлення про атоксичність і нешкідливість препаратів прополісу, багаторазове застосування їх іноді обумовлює сенсибілізацію й подальшу гіперреактивність, переважно уповільненого типу, у тварин і людини. Зустрічаються люди, що володіють підвищеною чутливістю до прополісу. При цьому з'являється сверблячка, іноді сип. Після припинення приймання прополісу ці явища поступово зникають. Як правило, алергійні реакції на прополіс виникають в осіб з алергією до самих бджіл або їхніх ужалень, а також в осіб з яким-небудь алергійним захворюванням: бронхіальною астмою, діатезом, кропивницею і т. п.


ВИСНОВОК

Отже, дослідивши хімічний склад прополісу та окремих речовин, які визначають його бактерицидні властивості, автор прийшов до висновку, що даний продукт бджільництва містить у своєму складі значну кількість рослинних сполук ряду флавоноїдів, які й визначають антимікробні, фунгіцидні властивості прополісу, забезпечують його лікувальний ефект. Ці речовини характерні для рослинного світу, а,отже основним джерелом їх надходження у бджолину сім’ю є принесення смолянистих виділень бруньок рослин бджолами-збирачками.
На основі зібраного матеріалу про хімічний склад цього продукту та еспериментальних даних, можна стверджувати, що прополіс, як природній бальзам, можна використовувати не тільки для лікування багатьох хвороб, але й для консервування деяких продуктів харчування, створення «природніх холодильників», коли неможливо використовувати охолодження продуктів для припинення діяльності гнилісних мікроорганізмів. Тоненька плівка з розчину прополісу надійно захищає продукт від проникнення бактерій, знезаражує його, вбиваючи гнилісну мікрофлору та цвілеві гриби.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.О.Г.Мегедь,В.П.Поліщук..Бджільництво/В.П.Поліщук-Київ:Вища школа,1987.-336 с..
2.Світ меду/Прополіс–[http://www.svitmedu.com/propolis_3.html].
3.Бджолина школа/ Одержання прополісу – збільшення прибутковості пасіки, зміцнення здоров’я людей-
[http://www.beeschool.kiev.ua/propolis.html].
4.Бджолиний сайт/Прополіс-[http://apisayt.narod.ru/propolis.html].
5.Прополіс-[http://propollis.livejournal.com/].
6.Пчелиный мед/Прополис–
[http://www.beehoney.ru/propolis_sostavbee.html].

Категорія: Продукти бджільництва | Автор: адмін
Переглядів: 5274 | Теги: продукти бджільництва, хімічний склад прополісу, прополіс


Медова Полтавщина - мед, віск, прополіс, пилок, воскові свічки, медовуха © 2017