Лікувальні властивості різних видів меду

Лікувальні властивості меду

Цілющі властивості медодаїв прояв­ляються на сприятливому фоні, який створюється бджолиними продуктами. Висока концентрація біологічно актив­них речовин у них обумовлена ево­люцією бджоли. Враховуючи інтенсивне і коротке життя бджоли (35-50 днів), харч, який бджола приносить для виго­довування розплоду, повинен за мініму­му маси мати максимум енергетичних і пластичних компонентів, які забезпечу­ють оновлення тканин, органів і функціонування всього організму.

Такий харч знаходиться в генератив­них органах рослин: у нектарниках квітів виділяється багатий на енергоємні цукри нектар, а в чоловічих утвореннях (формуваннях) квітів створюється пи­лок — джерело нуклеїнових кислот, амінокислот, протеїнів тощо. Але бджо­ла, використовуючи секрети своїх залоз (надскладна біотехнологія), перетворює ці продукти в низку найдовершеніших у природі продуктів: меду, перги, маточно­го молочка, прополісу...

За всієї доскона­лості сучасних промислових технологій, обладнання і могутності людського ро­зуму людина не може повторити ці тех­нології і створити такі ж продукти. Та­ким чином, в основі унікальних власти­востей меду як біологічно активного природного сполучення лежить його подвійна природа. В ньому є рослинні компоненти з нектару і біологічно ак­тивні добавки, які виробляються бджо­лами і збагачують мед. їхня комплексна дія й обумовлює надзвичайну ефек­тивність медів, перевірену багатьма по­коліннями всіх народів і рас...

Меди, зібрані з різних видів рослин, як і ці рослини, діють на людський ор­ганізм по-різному — на перебіг певних хвороб благотворний вплив одних медів переважає над іншими. І це зрозуміло, бо лікувальні властивості медоносних рос­лин, безумовно проявляються і в нектарі їхніх квітів, у тому числі через пилкові зерна, які потрапляють з нектаром. Бага­то напрямків використання меду в су­часній медицині співпадають із тра­диціями народної медицини.

Характеристика різних видів меду

Меди, зібрані з різних видів рослин, діють на людський організм як і росли­ни, по-різному — благотворний вплив на перебіг певних хвороб одних медів пере­важає над іншими.

1. Акацієвий мед. Має помірні проти­мікробні й протицистні властивості (вбиває мікроби та цистит одноклітин­них організмів). Загальнозміцнюючий і заспокійливий засіб. Рекомендується від безсоння, при жовчних, ниркових і шлунково-кишкових захворюваннях. Корисний у дієтичному харчуванні дітей. Свіжий мед прозорий, повільно крис­талізується дрібнозернистими кристала­ми, набуваючи молочного кольору, стає "салистим".
2. Будяковий мед. Від простуди, бронхіту, бронхіальної астми, конвульсій. На колір — безбарвний, зеленуватий, золотистий або світло-бурштиновий. Приємний на запах і смак, крис­талізується дрібними грудочками.
3. Волошковий мед. Діє як сечо- і жов­чогінний, протизапальний і знеболю­ючий засіб. Зеленувато-жовтого кольору, запах нагадує мигдаль, має чудовий смак з лег­кою гірчинкою.
4. Вересовий мед. Має антисептичні, про­тизапальні, в'яжучі і заспокійливі влас­тивості. Рекомендується за відсутності апетиту, при бронхіальній астмі. В'язкий і швидко дає осад.
5. Гірчичний мед. Рекомендується для ліку­вання захворювань дихальної системи. Сприяє виведенню з організму токсич­них речовин, поліпшує роботу нирок, діє як сечогінний засіб. Золотисто-жовтого кольору, крис­талізується дрібними зернами.
6. Гречаний мед. Антисептик, дієво лікує атеросклероз, трофічні виразки, гнійні рани, фурункульоз та інші захворюван­ня шкіри. Темно-червоного або коричневого кольору. При кристалізації дає порівня­но густий велико- або дрібнозернистий осад.
7. Буркуновий мед. Проявляє високий те­рапевтичний ефект при атонії кишківника, має виражену проносну дію. На колір — від світло-бурштинового до білого із зеленуватим відтінком. Має чудовий смак з легкою гірчинкою і спе­цифічний запах з ароматом ванілі.
8. Ожиновий мед. Показаний при респіра­торних захворюваннях і пневмонії. Прозорий, як вода. Приємний на смак.
9. Вербовий мед. Вживають за гепатиту. Золотисто-жовтого кольору з типо­вим вербовим ароматом і гіркуватим присмаком. При кристалізації стає вели- козернистим і набуває кремового відтінку.
10. Каштановий мед. Благотворно діє на кровоносну систему і шлунково-кишковий тракт. Має добре виражену ан­тимікробну дію. Рекомендується при серцево-судинних захворюваннях та розладах травлення. Темного кольору, має слабкий аромат каштанових квітів і досить гіркуватий присмак. Кристалізується повільно, на першій стадії кристалізації має спе­цифічний маслянистий вигляд.
11. Конюшиновий мед. Має потогінні, се­чогінні, протизапальні й антисептичні властивості. Дієво використовують у гінекологічній практиці, при лікуванні геморою та гіпертонії, в дієтичному хар­чуванні та при виснаженні. Безбарвний, прозорий. Приємний на запах. Кристалізується повільно, пере­творюючись у тверду білу масу.
12. Липовий мед. Має антибактеріальні властивості. Незамінний при лікуванні нежитю, застуди, ангіни, ларингіту, тра­хеїту, бронхіту, запалення легенів, бронхіальної астми. Добрий серце- возміцнюючий засіб. Використовують при лікуванні запалень шлунково-киш­кового тракту, ниркових і жовчних за­хворювань, гнійних ран і опіків. Прозорий чи блідо-жовтого або зеле­нуватого кольорів. Має аромат липи і дуже солодкий на смак. При крис­талізації дає щільний дрібнозернистий, інколи великозернистий осад.
13. Люцерновий мед. Благотворно впливає на печінку, вживають як жовчогінний засіб. Гама відтінків — від безколірного до бурштинового. Швидко кристалізуєть­ся, набуваючи білого кольору і консис­тенції густих вершків. Має приємний аромат і специфічний присмак гіркоти.
14. Малиновий мед. Рекомендується при простудних захворюваннях, показаний як профілактичний засіб проти грипоз­ної інфекції. Лікує стоматити і запалення слизистих тканин. Дуже світлого кольору, ма приємний аромат і чудовий смак.
15. М'ятний мед. Використовують як сечогінний, заспокійливий, болетамувальний та антисептичний засіб. Бурштинового кольору кристалізується дрібними зернами жовтого кольору.
16. Кульбабовий мед. Рекомендується при лікуванні захворювань печінки жовтяниці, гіпертонії, безсонні, геморої. Дуже густий, в'язкий, жовтого кольору з сильним запахом та своєрідним смаком, швидко кристалізується.
17. Осотовий мед. Показаний як цінний харчовий продукт при виснаженні, рекомендується у післяопераційний літнім людям та дітям. Білий або світло-жовтий із приємним смаком і тонким ароматом. Швидко кристалізується, перетворюється у дрібнозернисту масу кремового кольору.
18. Соняшниковий мед. Рекомендується при лікуванні жовтухи, захворювань серця та раку шлунка, а також для профілактики порушень обмінних процесів в організмі та як загальнозміцнюючий засіб. Золотисто-жовтого або світло-бурштинового кольору, на смак дуже солодкий, трохи терпкий. Кристалізується дрібними зернами, інколи набуває зеленуватого відтінку.
19. Ріпаковий мед. Проявляє високо  терапевтичний ефект при лікуванні варикозних виразок, діє як сечогінний засіб. Білуватого, іноді жовтувате кольору з солодким, ледве гіркуватим і дуже приємним, насиченим, пряним ароматом. Кристалізується швидко великими зернами, набуваючи білого, або жовтого кольору.
20. Синяковий  мед. Рекомендують при серцево-судинних захворюванню, як спокійливий засіб при неврозах.  Світло-бурштинового кольору з слабким ароматом і приємним смаком. Густої консистенції, кристалізується повільно. Лікує стоматити і запален­ня слизових тканин. Дуже світлого кольору, має тонкий, приємний аромат і чудовий смак.
21. Тютюновий мед. Дієтичні та лікувальні властивості вивчені недостатньо. Світлий, але частіше темно-коричне- вого кольору, з гірким смаком. Аромат близький до тютюнового. Крис­талізується повільно.
22. Фацелієвий мед. Використовують як дієтичний продукт при шлунково-кишкових захворюваннях. Безбарвний, але з часом набуває білого або світло-жовтого відтінку. Має ніжний аромат і приємний тонкий смак. При кристалізації набуває тістоподібної консистенції.
23. Еспарцетовий мед. Цілющі властивості вивчені недостатньо. Сприяє покращен­ню кровообігу і зміцнює капілярні суди­ни. Має сечогінну і потогінну дію. Світло-рожевого або золотисто-жовтого кольору. Має сильний насичений аромат і прекрасні смакові якості.
24. Лісовий мед (глід, верба, горобина, полу­ниці, малина, конвалія та ін.). Має ви­сокі харчові і лікувальні властивості: проявляє виражену антибактеріальну, протизапальну і болетамуючу дію. Доб­ре зарекомендував себе при лікуванні гнійних ран і захворювань дихальних шляхів запального й алергійного харак­теру. Допомагає при безсонні. Від світло-жовтого до темно-коричневого кольорів, солодкий на смак і має приємний аромат. При кристалізації дає дрібний і середній осад.
25. Луговий мед (кульбаба, конюшина, ча­бер, материнка, буркун та ін.). Дієвий при гастритах, а також при захворюван­нях кишкового тракту. Від світло-жовтого до коричневого кольорів, приємний на смак і дуже за­пашний.
26. Польовий мед (горошок, волошка, будяк, чортополох, цикорій, валеріана та ін.). Має виражену протимікробну і проти цистну дію. Заспокійливо діє на нервову систему. Рекомендують при захворюван­нях дихальних шляхів, головних болях, безсонні, прискореному серцебитті, бо­лях у шлунку нервового походження. Гамма відтінків — від майже без­колірного до помаранчево-жовтого. На смак солодкий, аромат — тонкий, приємний.
27. Падевий мед. Його бактерицидні власти­вості нижчі, ніж у квіткового, але у ньо­му більший вміст ферментів, мінераль­них та інших корисних речовин. Реко­мендують людям з низьким рівнем ге­моглобіну, з в'ялістю кишечника. Темного кольору: майже чорний, із зеленуватим відтінком, або темно-ко­ричневий. Аромат слабкий, інколи не­приємний. Смак як у квіткового, в окре­мих випадках гіркуватий або кислува­тий. В'язкий, тягучий, дрібнозернистий, з великим відстоєм рідини.

Як видно із статті, більшість медів позитивно діє на серцево-судинну систе­му, печінку, органи дихання, органи травлення. Широкий спектр дії в липо­вому, гречаному, акацієвому меді і у всіх поліфлорних медах. Загалом же всі ме­ди корисні і сприяють виздоровленню, але якщо є вибір, то чому б не зорієнту­ватись на мед, в якому лікувально- профілактична дія на певну хворобу більше виражена. Мед, як і інші бджолині продукти, можна використовувати для профілак­тики, або ж за стабільного перебігу хво­роби. При загостренні хвороби потрібно звертатись до лікаря.

За матеріалами статті В.Соломки журнал "Бджолярський круг/за рентабельну пасіку" №3, 2012