Як нам відродити медоваріння в Україні

Перед тим, як поведемо мову про відродження медоваріння в Україні, бажано усвідомити, а що ми власне втратили. Втратили ми не лише деякі типи медових вин, древнє медоваріння України — це дещо більше, ніж просто спиртні напої на основі меду.

На нашу думку структурно галузь медоваріння обіймала со­бою: науку про медоваріння, культуру, традиції, термінологію, за­конодавство.

Розглянемо детальніше, що означають складові медоваріння:  

• наука про медоваріння — це технології, рецептура, секрети, публікації, знання, книги і т. д;
• культура медоваріння — це культура виготовлення, збуту, вживання медових напоїв;
• традиції — це свята, на які вживали медові вин, це обрядові дійства, це ритуали, це колективне приготування і вживання ме­ду, це врешті-решт звичка чи звичай вживати медові напої при певних обставинах;
• термінологія — це назви окремих медових напоїв, операцій, посуду, система древніх мір;
• законодавство — приготування хмільних напоїв на основі ме­ду регулювалося і унормовувалося певними законами — держав­ними, церковними, релігійними, звичаєвим правом.

Так завжди буває і це можна прослідкувати з найдавніших часів, коли будь-який спиртний напій, його виготовлення, збут, вживання регла­ментується законодавством, інакше і не могло бути, адже це високоліквідний і високодохідний для казни товар, вживання якого, пов’язувалося ще і з суспільною мораллю.

Коли ми говоримо, що ми втратили прекрасні традиції медо­варіння, ми маємо на увазі втрати по всіх п’яти позиціях. Не збе­реглося технологій, рецепти напівзабуті, майже не збереглося книг, у нас немає жодного наукового закладу, який би займався медоварінням (ми вже згадували, яке наукове забезпечення у ви­ноградному виноробстві). У нас зникла культура медоваріння, стосується це не лише виготовлення медового вина, збуту але і його споживання. Не залишилося в нас і традицій медоваріння і споживання медового вина. Не можна назвати жодного свята релігійного, державного чи світського, на якому було би прийня­то вживати саме медові хмільні напої.

Зрозуміло занепад галузі привів до зникнення і термінології — навіть ті назви медових напоїв, які дійшли до нас — ми схильні розглядати, як архаїзми, терміни, які в сучасному світі уже нічо­го не означають. Нарешті в нашому законодавстві немає жодного закону, підзаконного акту, чи будь-якого юридичного чи норма­тивного документу, який би стосувався медоваріння. Жодна інша галузь, яка стосується інших спиртних напоїв не може поскаржи­тись на брак уваги зі сторони законотворчих органів.

Перелік втрат у медоварінні, який ми тут навели варто розгля­дати не як підставу для песимізму, а як план до дій, як перший крок в числі заходів по відродженню медоваріння. Отже, ми ук­раїнські пасічники маємо намір відродити древню галузь медо­варіння і тут виникає питання, а що це буде за галузь, яку про­дукцію вона буде виробляти на сучасному етапі і яке місце вона займе в сучасному світі алкогольних напоїв.

Спробуємо оцінити потенціал медоваріння, яке ми плануємо відродити. Україна щороку виробляє, приблизно, 50 тис. т., або 50 млн. кг. меду. Це дещо більше одного кг. меду на одного жителя країни. Уявімо собі (розуміючи, що реально це неможливо), що ми весь мед переробимо на медове вино, наприклад на мед-четвертак. Тоді ми отримаємо 200 млн. л. медового вина, або 4-5 л. ме­дового вина в перерахунку на одного жителя України. В сучасно­му морі алкогольних напоїв, які пропонує нам торгова мережа, це крапля в морі. Але ми говоримо про деяку гіпотетичну ситуацію, реально весь мед переробити на вино неможливо ні при яких обс­тавинах, реально ми можемо переробити, на думку автора, в ме­жах однієї десятої від зібраного в країні меду. Це буде становити лише 0,4-0,5 л медового вина на одного жителя України в рік. Правда, крім чисто медових вин, ми можемо виробляти і медово-плодоягідні. Це може збільшити теоретично можливі обсяги вдвічі, абр втричі, але все одно кількість медових вин, які ми мог­ли би виробити, все одно незначна.

Із таких попередніх і досить приблизних розрахунків ми може­мо зробити ряд важливих висновків. Не вдасться відродити медо­варіння в тих обсягах, в яких існувала галузь в минулі епохи. Як відомо, Радянський Союз не знав медоваріння, принаймні з 1929 р.

по 1991 р. Причини були різні, серед них і та, що медоваріння вини­кає тільки там і тільки тоді, коли на ринку меду, виникає надлишок меду, який і може бути перероблений на медове вино. В Радянсько­му Союзі, після того, як в 1929 році було розгромлене бджільницт­во під час колективізації, мед був постійно в дефіциті, аж до розва­лу Союзу, тому ні про яке відродження медоваріння мова не йшла.

В Україні приблизно з 2000-го року почали виникати труд­нощі в реалізації меду, значні обсяги меду виявилися нереалізо­ваним, отже появилися об’єктивні передумови для відродження медоваріння.

Із вищенаведених розрахунків випливає ряд важливих для практики висновків.

В Україні склалися об’єктивні передумови для масового відродження медоваріння.

Обсяги медових вин, які можуть бути виготовлені на основі нереалізованих запасів меду порівняно незначні, і вони не змо­жуть конкурувати з традиційними для нашого часу спиртними напоями — горілкою, виноградним вином, пивом. Малоймовірно, що медові вина зможуть потіснити який-небудь із названих спирт­них напоїв із-за незначних очікуваних обсягів їх виробництва.

Оскільки передбачувані обсяги медових напоїв будуть незнач­ними, є сенс виготовляти медові напої тільки дуже високої якості, враховуючи високу вартість меду, в порівнянні з іншими продуктами, з яких виготовляють спиртні напої.

Відроджувати медоваріння необхідно по всіх 5-ти вищеназва­них пунктах, але з урахуванням сучасних реалій. Є впевненість що медоваріння відродиться на нашій землі, а джерелом цієї впевненості є наша багата і древня історія медоваріння, наші тра­диції, наше бджільництво, нарешті хороший приклад сусідів. Польща, яка меду виробляє в 7-9 разів менше України, зуміла відродити древнє медоваріння. На трьох комбінатах в Любліні, Кракові і Познані виготовляють хмільні меди, які є візиткою Польщі на міжнародній арені. У нас поки що не йде мова про про­мислове виробництво медових вин.

Торкаючись теми конкретних шляхів відродження медо­варіння, можна сказати, що на першому етапі — це буде відбувати­ся в рамках приватного домашнього виноробства. Зробити це змо­жуть самі пасічники без чиєї би то не було допомоги. З часом ви­никне необхідність зробити наступні кроки в цьому напрямку. І тут уже будуть бажані і необхідні деякі інші заходи. В країні не­обхідно буде мати лабораторію, яка би займалася біохімією медо­варіння — адже в медоварінні постійно виникають проблеми, які потребують серйозної науково-дослідної роботи. З часом будуть проводитися культурні заходи, які стосуватимуться медоваріння. При відродженні традицій медоваріння, медові вина необхідно пропагувати не тільки серед пасічників, а і серед споживачів, які прямого відношення до бджільництва не мають — тільки так мож­на буде створити ринок медових напоїв. З часом виникне пробле­ма аналізу тих медів, які реалізуються на виставках, чи ярмарках.

За матеріалами книги М.Горніча "Медові вина"